Я пишу

Десь вітри віють -
порох землі розкидають під небом.
Я закритий, в кімнаті, спокійно пишу щось.
Не знаю чи так це є право людини?
Одно лише знаю... Для тебе скажу.
Нехай вітри віють, як можуть. А я
-- по волі бажання мойого, пишу. На шкоду
вітрам не ступаю ні кроку. Я тільки пишу.
Не спішу...
Згуртовую стрічки з літерів,
Чорнилом малюю. Кольори вживаю моєї крові.

Під небом блакитним,
зіроньки сяють тоді,
коли порох землі зупинвся гуляти
-- бож вітри затихли свої захмарені дні...
Не так ще ось зараз.
Десь вітри віють -
порох землі розкидають під небом.
А я пишу мої вірші!