Тобі, мій брате, нелюбі люди усі -- кого ти знаєш, ти зневажаєш, бож забуваєш: ми всі одні. Ти не є лудчий більш ні від кого, всі ми однакі на цій землі. Аж усі! Сіркові очі твойого батька, стали сіркові ж очі й твої!.. Сіркові очі ти маєш брате -- тобі не любі люди усі. Усі вони -- кого ти знаєш, лиш вороги, перепинають судьбу тобі... Отож у цім є уся справа. А бачити її не хочеш ти. Чому розвалюється доля нашої праці -- для тебе ми незгідні всі! Все що збудоване з поміж селянства -- так говорю, бо ми ще є селяни тут; мали працівні руки з родинства твого -- а усі другі, уже забуті. Їх і не знайдуть. Зусилля других нічого не вартує. Тож в цім і справа всього розвалу якого проживаємо тепер ми... Усеж, що колективом сталось, уже розпалось. А твій негідний до всіх стосунок перевернувся в пусті шляхи!.. Сіркові очі твойого батька -- тепер, сіркові очі, також твої!.. |
27 вересень 2008 р.
Nenhum comentário:
Postar um comentário