А чомуж то заплакані твої карі очі --
чи тобі вже не досить буть сумувати?
Твоя воля, немов та могутьня тополя,
тебе доведе до успіху: аж до хмари!..
Утри сльози найшвидше, та й уставай
-- червоні троянди всім людям давай!
Не журися надармо. Журба не є варта.
Життя наше не довге. А чомуж кидати?
Літа молодії минають скоріше ніж вітер
-- що листя підносить заповерхи дубів.
Та скоріше ніж каплі дощеві впадають,
що приносять напиток холодний землі...
Карі очі та брови чорняві. Вони є твої!
Подарунок від Бога -- чомуж сумувати?
Красива квітонька ти будеш назавжди
-- лишень незабудь, що не є вічні вони!
24 березень 2009 р.
Nenhum comentário:
Postar um comentário